Андрій Богданович Вовк (позивний «Пуля»)

Старший солдат ЗСУ, Герой України (посмертно)

Народився 1983 року в місті Нововолинськ. Закінчив школу № 8 (пізніше навчався у школі № 7), де був активним учасником спортивних заходів, справжньою душею шкільної спільноти у рідному місті.

Після строкової служби виявив бажання служити далі — у 21 рік двічі виконував миротворчі місії в Іраку, присвятивши себе служінню Україні навіть далеко за її межами Вікіпедія.

24 лютого 2022 року, перебуваючи за кордоном, Андрій негайно повернувся до України і вступив до лав Збройних Сил. Кілька місяців він охороняв наш східний кордон у районі з Білоруссю разом із вірною вівчаркою, яка виросла поруч із героєм і стала символом його відданості Україні Вікіпедія.

Виконував бойові завдання у складі 3-ї стрілецької роти та роти вогневої підтримки Волинської бригади тероборони (100‑ї ОМБр ТрО). У важких боях він разом із побратимами зупинив навалу ворога, утримавши бойову позицію, під шквальним артилерійським обстрілом.

11 жовтня 2023 року Андрій Вовк загинув на Луганщині під час масованого артилерійського удару, віддавши життя за свободу своєї країни. Останнє прощання відбулося 15 жовтня 2023 року в Нововолинську; похований він на кладовищі села Низкиничі.

28 червня 2024 року Андрію Вовку було присвоєно почесне звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) за «особисту мужність і героїзм», проявлені в обороні державного суверенітету України Офіційний сайт Президента України.

За словами рідних і бойових командирів, Андрій вирізнявся мужністю, спортивним духом та готовністю завжди прийти на допомогу — він жив і віддав своє життя для гідності України.